Маргарет Мехай (Margaret Mahy) згадує свої дитячі спроби пізнати неможливе. Після того, як дівчинка подивилася кінофільм «Книга Джунглів», вона їла траву і пила з калюжі, щоб довести розуміння тваринного світу. Зараз Маргарет говорить: «Звичайно, я робила великі помилки . Основою помилок була моя віра в те, що я якимсь чином можу втілити це в реальність».

Маргарет Мехай виросла, щоб не стати ні відьмою, ні лютою мешканкою джунглів, а бібліотекарем, матір'ю, а з 1980 р. - повноправним письменником. Поза сумнівом, у автора є можливість досліджувати нереальне і описувати його в деталях. Сила її літературного таланту в умінні зробити неможливе реальністю.

Маргарет Мехай володар численних премій: премії Естера Глена, медалі Карнеги, премії Дитячої книги і ін. Коли цього року було оголошено про те, що вона удостоєна літературній премії імені Ганса Християна Андерсена, Нова Зеландія відзначила цю подію як національне свято. Звичайно такі свята відбуваються тільки у разі перемоги новозеладской команди в світовій першості по регбі.

Вольф Ерлбруч (Wolf Erlbruch) не слідує традиціям. Німецький ілюстратор їх засновує. Якщо в книзі, яку художник ілюструє, міститься мораль, то він затверджує, що люди повинні бачити себе з певної дистанції, зі сторони. Вольф Ерлбруч уміє бачити все незвичайне і дивне. Чи малює він міль, щура, маленького хлопчика, людоїда або диявола, у всіх його фігурах присутнє щось незграбне, непропорційне. І в той же час його персонажі дійсно прекрасні у своєму роді.

Звернення до дітей всього світу письменниці з Нової Зеландії Маргарет Мехай

(лауреата міжнародної премії Г.-Х. Андерсена ‘ 2006)

Я ніколи не забуду, як я навчилася читати. Давно, коли я була зовсім маленькою, слова із сторінок прагнули полетіти від мене, мов хмаринки. Але я була розумною дівчинкою і намагалась їх впізнавати. Мої зусилля не пропали дарма. Я почала розуміти те, що було написано в книгах. Нарешті абсолютно самостійно я могла читати різні історії, жарти, вірші і багато ще чого.

Впевнена, магія книги зачарувала мене.Прочитане оволодівало мною. Можливо, це і складає важливу частину таємниці читання.Ось ви відкриваєте книгу, читаєте, захоплюютесь історією, яка поглинає вас. Слова – хмаринки біжать чорними стрічками по білій сторінці, перетворюючись спочатку на слова, які ви можете розуміти, а потім в чарівні образи і події. І хоча багато історій не мають нічого спільного з реальним життям, вони, проте, перетворюються на дивні комбінації і об’єднують події в єдине ціле. Прочитане повертає нас до самих себе. Люди подорожують в світі літературних творів за допомогою слів, оскільки всі історії записані на папері словами.

Більшість з нас стає читачами, починаючи як слухачі. В дитинстві наші мами і татусі грають з нами, декламуючи вірші, чіпаючи нас за ніжки («Це маленьке порося пішло на базар»), або тискають наші ручки («Візьми пиріжок»). Оскільки ми ще маленькі діти, ми сприймаємо слова тільки на слух. Ми слухаємо і сміємося від задоволення. Пізніше ми вчимося читати ці чорні строчки на білих сторіночках. І навіть коли ми читаємо мовчки («про себе»), голос залишається з нами.Чий це голос ? Це мабуть, наш власний голос – голос читача. Насправді це голос твору, внутрішній голос читача.

Звичайно, зараз існує багато можливостей донесення художніх творів до людей. Кінофільми і телебачення нам дають багато чого, але вони не володіють можливостями книги. Автор і сценарист часто вимагають від письменника скорочення тексту. Експерти говорять: «Хай сюжет повністю доносять екранні образи».Телепередачі і кіно ми можемо дивитися разом з іншими людьми, а книгу ми читаємо наодинці.

Сьогодні світ наповнений книгами. Вони – частина нашого життя. Подорожувати в світі книг – велике задоволення. Пригоди тебе чекають на кожній сторінці. Знайти в джунглях друкарських видань таку історію, яка схвилює і вплине на тебе – ось завдання читача. Мені здається, кожний читач переживає в житті моменти, коли під час читання буденний світ раптом змінюється і спрямовується вперед, відкриваючи нові ідеї, можливості, думки про правду життя. «Так, це правда !» - кричить наш внутрішній голос. «Я впізнаю тебе !» Читання – це прекрасно !

2 АПРЕЛЯ 2010 ГОДА –
МЕЖДУНАРОДНЫЙ ДЕНЬ ДЕТСКОЙ КНИГИ

Обращение к детям всего мира известного писателя из Испании Элиасара Канзина

КНИГА ЖДЕТ ТЕБЯ, НАЙДИ ЕЕ!

Жил был маленький кораблик,
который даже не знал, что может плавать. Одна, две, три, четыре, пять, шесть недель прошло, и так случилось, что маленький корабль поплыл.

Мы учимся играть и петь прежде, чем читать. Мы водили хороводы, снова и снова напевая о маленьком кораблике, который не умел плавать.

Иногда мы сооружали маленькие бумажные кораблики и пускали их в лужи, позволяя им утонуть без всякой надежды достигнуть берега.

Я тоже был, словно маленький кораблик, заякоренный на моей улице. Обычно я проводил вечера на крыше, наблюдая солнечные закаты на западе и представляя себе отдаленное будущее, хотя до сих пор не ясно, то ли я проникал глубоко в космос, то ли в глубины своего сердца, воображая изумительный, еще не доступный мне мир. Среди многих книг в доме была одна маленькая книга, о которой можно сказать, что ее никто не читал. Сколько раз я проходил мимо нее, не замечая. Бумажный кораблик, застрявший в грязи, - одинокая книга, затерятанная среди книг в твердых обложках.

Однажды я рылся в книгах, ощупывая их переплеты. Если бы я был книгой, я бы описал свои ощущения так:

«Когда однажды детская рука дотронется до моей обложки,
я почувствую свои паруса и поплыву…»

Каково было мое удивление, когда мои глаза наконец наткнулись на нее! Это была маленькая книга в красной обложке с золотым тиснением. Я открыл книгу с ощущением человека, который только что нашел клад и хочет внимательно рассмотреть его. Я не был разочарован. Как только я начал читать, я увлекся приключениями и героизмом главного героя.

Снова и снова я перелистывал страницы, разглядывал иллюстрации и переносился мысленно в удивительный и неведомый мир добра, зла, опасностей, побед.

Эта детская книга помогла мне совершить открытие: за моим домом есть река, а за рекой - море, а в море якобы есть корабль, который называется, например, «Наутилус», или «Корабль Синбада», или еще как-нибудь. Все эти корабли во все времена ждут детей, чтобы поднять существующие только в ребячьем воображении паруса и отправиться в увлекательное плавание.

Не откладывайте чтение книг на потом! Читайте побольше, и вы найдете много интересного, как и я нашел в своем детстве. И пусть ваш воображаемый корабль будет невелик, это неважно, когда учишься ходить под парусами!

"Я - МИР"

Я - мир, и мир - это я.
В моей книге я могу быть кем захочу.
Слова и картинки, стихи и проза,
Возьмите меня в места далекие, и близкие.

В сказочной стране Султанов происходят
Тысячи историй
Летают ковры, волшебные лампы,
Джины, вампиры и Синбады
Рассказывают свои секреты Шахерезаде.

С каждым словом на каждой странице
Я путешествую сквозь время и пространство.
И на крыльях фантазии
Мой дух пересекает землю и море.

Чем больше я читаю, тем больше я осознаю,
Что книга - моя лучшая компания!